Новий твір з Української літератури про образ Богдана Хмельницького.
Ім'я Богдана Хмельницького, гетьмана, полководця, політика, дипломата, творця козацької держави займає почесне місце в історії України. Визначний стратег і тактик, він звернув на себе увагу і за межами свого краю. Його добре знали у Франції, Англії. Польщі, Туреччині, Швеції. Хмельницького згадували поряд з такими славетними полководцями, як Олівер Кромвель, Густав II Адольф, Ян Собеський, Євгеній Савойський.
А в Україні простий трудовий люд звав його батьком, пов'язуючи з ним майбутнє своїх дітей, адже його дії були спрямовані на те, щоб полегшити долю народу, розвивати освіту й культуру. Відомий французький письменник Проспер Меріме писав про нього: "Обраний проводирем малого народу, оточеного могутніми сусідами, той чоловік присвятив усе своє життя боротьбі за його незалежність. Він спритно сіяв розбрат у стані ворогів, зміцнював єдність керованих ним полків, був безстрашним воїном, глибокодумним політиком, поважним у перемогах, стійким і непохитним у невдачах".
Визвольна війна 1648 - 1654 рр. під керівництвом Б. Хмельницького завершилася об'єднанням України з Росією. Внаслідок вирішальних перемог під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями численні українські землі були звільнені від польсько-шляхетського гніту.
Діяльність Б. Хмельницького знайшла відображення у фольклорі та художній літературі.
Особливий інтерес народу до постаті Б. Хмельницького був як у період визвольної війни 1648 - 1954 рр., так і в часи боротьби проти соціального гніту та іноземних загарбників у XVIII ст.
В історичних думах та піснях державотворча діяльність Б. Хмельницького ігнорується, згадується переважно, що він перемагає ляхів.
У пісні "Чи не той то хміль" оспівується перша перемога гетьмана над шляхтою в урочищі Жовті Води. У ній Хмельницький - втілення патріотизму народу, його сили. Паралелізм "хміль - Хмельницький" тричі повторюється в пісні,він підкреслює мужність, молодечу звитягу гетьмана. Адже "хміль" у народних піснях - символ молодості, буяння сили. А джерело тієї сили у Хмельницького - в повсталому народі, на допомогу якому гетьман запросив хоч ненадійного, але вкрай потрібного годі союзника - кримську орду:
А я ляхів не боюся
І гадки не маю -
За собою великую
Потугу я знаю...
Народ у пісні оспівує Б. Хмельницького як величного і могутнього полководця, який здобув перемогу під Жовтими Водами: "...Не один лях лежить головою в воду", "Ой втікали вражі ляхи, погубили шуби", "не по однім ляшку заплакали діти"...
Історична перемога гетьмана під Корсунем зафіксована у пісні "Засвистали козаченьки", хоча прямої згадки про Хмельницького у ній і немає.
У думах, де оспівуються події визвольної народної війни, Богдан Хмельницький теж зображений як захисник інтересів козаків і селян. ("Перемога Корсунська").
А в думі "Хмельницький та Барабаш" відтворено конфлікт черкаського полковника, який перейшов на бік шляхти, з Хмельницьким. У ній поряд з реальними подіями, де змальовано піднесення народу, є також і вигадані, як-от: Хмельницький "куму свойому Барабашеві, гетьману молодому, з пліч головку, як галку, зняв". У думі за допомогою контрастів, чітко вимальовується образ Богдана, який "добре дбає", постійно думає про своїх "козаків, дітей, друзів".
Ставлення до такої постаті, як Хмельницький, у XVIII ст. висловлює виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства Г. Сковорода у пісні "De libertate". Він називає гетьмана героєм та отцем вольності.
У XIX ст. неоднозначно оцінював роль Хмельницького в історії України Тарас Шевченко. Шануючи гетьмана як керівника визвольної війни українського народу, називаючи його у низці творів славним, благородним, геніальним бунтарем, козачим батьком, він водночас негативно ставився до деяких його діянь. У "Розритій могилі" поет звинувачує Хмельницького в тому, що внаслідок його договору 1654 року з російським царем Україна втратила волю, називає його нерозумним сином.
Постать Б. Хмельницького посідала вагоме місце у творчості І. Франка. У статті "Xуторна поезія П. А. Куліша" він доводить необгрунтованість намагань відомого історика і письменника зобразити гетьмана як підступного і безпринципного політика. А в поемі "На Святоюрській горі", передаючи діалог Хмельницького з польським послом Любовицьким, який від імені короля Яна Казимира пропонує "правдивий мир". І.Франко в уста гетьмана вкладає таку відповідь:
Ні, мій куме! Краще чисто
розмежуймося як слід:
вам хай буде ваша Польща,
Україну нам лишіть.
Про приреченість спроб Хмельницького врятувати край від згуби йдеться у вірші П. Грабовського "До Богдана Хмельницького".
Прагне осмислити роль В. Хмельницького як організатора і керівника українського народу у визвольній війні М. Старицький у героїчній драмі "Богдан Хмельницький , написаній віршами. Гетьман у драмі М. Старицького - захисник, мудрий політик і дипломат, полководець. Щоправда, цей образ у письменника вийшов певною мірою "ускладнений" особливо там, де він дає волю домислам.
Як бачимо, і в ХІХ-ХХ ст. ст. кращих письменників цікавить образ Б. Хмельницького.
У наш час до нього звертається, зокрема. Ліна Костенко. Пишучи про Чураївну, вона намагається збагнути, про що міг думати гетьман опівночі напередодні бою, про що він з Богом радився? А може, він знову думав про свободу?
Що якось так складається, воно,
роки ідуть, свобода ледве дише,
що наче ж і не писар він давно,
а знов угоду прокляту підпиш.
Отже, інтерес до постаті Богдана Хмельницького не вгасав ще від часів визвольної війни 1648 -1654 рр. Він то зростав, коли виникала потреба осмислити події певного періоду, то спадав, коли до того нічого не спонукало.
З фольклорних творів та художньої літератури перед нами постає цільний образ гетьмана Хмельницького, ім'я якого стало символом непохитності й мужності в боротьбі за визволення українського народу.
